Все для студента та школяра

Слово «смак» в українській мові має досить багато значень. Окрім позначення відчуття гіркого, солодкого, солоного, воно стосується розуміння прекрасного; схильності людини до чогось, якогось заняття, хобі; стилю, манери поведінки, сприймання життя. Стосовно першого значення навряд чи можна сперечатися — гірка, солодка чи солона їжа буде здаватися такою самою для всіх. А ось щодо інших смаків можна мати різні точки зору.

Слід, однак, обмовитися — відчуття прекрасного теж навряд чи може бути предметом дискусії. Це відчуття або притаманне людині, або ні. Адже прекрасним є навколишній світ — квіти, дерева, річки, моря, місяць та зірки. Прекрасна золота осінь з тихим шелестом листопаду; срібляста від снігу зима, що малює чудові візерунки на вікнах; молода весна, коли все тремтить у передчутті пробудження чогось нового, невідомого, але прекрасного. Безсумнівно, прекрасними є великі витвори мистецтва — картини, музика, поезія, визнані сотнями років та мільйонами людей.

Час плине так швидко, життя є таким бурхливим, що дуже складно зберегти душевну рівновагу. Більша частина жителів нашої країни живе в великих містах, де повсякчасно панує занадто мінливий рух життя. Щоб утриматись і зайняти в цьому суспільстві своє місце, потрібна неабияка витримка. Отож, ми бачимо на власні очі, що проблема спокою, душевної гармонії виходить чи не на перший план, стає одним з основних актуальних психологічних питань. Ні для кого не секрет, що саме в великих містах спостерігається найвищий рівень психічних захворювань, нервових розладів та депресій.

Такий стан речей не може не хвилювати, адже лише фізично й психічно здорова нація спроможна зробити великий внесок у розвиток своєї країни. І це не пусті слова: психологічні проблеми не кидаються в очі, вони не є очевидними, а саме тому їм рідко приділяють необхідну увагу.

За всіх часів цінувались освічені люди, їх завжди поважали, намагались їх наслідувати. Бути розумним, освіченим — це не лише модно, але й украй необхідно.

В останні часи ми мали змогу спостерігати, що молоді люди вважали навчання другорядним явищем у своєму житті, на перший план виносячи прагнення якомога більше розважатися та відпочивати.

Так було донині, але зараз ми бачимо абсолютно протилежне. Сучасність вимагає рухів вперед, стояти на місці стає неможливим. Настає час високоосвічених, розвинутих розумово інтелігентів. Час застою давно минув, країну треба рухати вперед, а це можуть зробити лише молоді, талановиті люди.

Усі генії, усі видатні особи нашої історії народжувались найчастіше в простих, невибагливих родинах. Отже, по суті, вони такі ж люди, як і ми, зі своїми проблемами, негараздами, нещастями та труднощами. Часто ми спостерігаємо, що з видатних осіб роблять ангелоподібні образи, «живі ікони». Це помилкове явище, яке не має нічого спільного з дійсністю. Ці люди жили, можливо, у чомусь помилялись, щось не розуміли так само, як і ми. Але різниця між нами полягає в тому, що вони перетнули кордони середніх людських можливостей і були в змозі створити щось за межами нашого розуміння.

Питання про різницю між нашим сучасним цивілізованим світом і світом наших далеких пращурів може когось здивувати. На перший погляд відповідь є абсолютно очевидною і ні в кого не викликає ніяких сумнівів. Але якщо гарно подумати, осягнути цю проблему, то ми бачимо, що основна різниця між нами — це наявність цілої низки моральних та етичних норм.

Цивілізація разом з науковим, економічним та технічним прогресом принесла на нашу землю й велику кількість норм та обов’язків, які неодмінно мають виконуватись.

Етика й етикет дуже міцно ввійшли в наше сьогодення, ставши неодмінним атрибутом сучасного життя. Ці поняття є спорідненими, навіть більше — їх дуже важко відокремити одне від одного.

«Життя прожити — не поле перейти» — говорить народне прислів’я. Мудрий народ висловився абсолютно правильно, у декількох влучних словах передана вагома думка.

Немає людини, яка б не замислювалась над сенсом життя. Життя таке складне, таке швидкоплинне, що іноді важко у всьому розібратись.

Для кожного сенс життя особливий, притаманний лише окремій особі. Він може полягати в красивому способі життя, великій кількості грошей, комфортно улаштованому майбутньому. Безсумнівно, що гроші є дуже важливими, адже без них неможливе нормальне людське життя, і немає нічого поганого в прагненні людей мати їх побільше. Але ситуація, коли жага до збагачення стає сенсом життя, коли людина не може спокійно ні відпочивати, ні розважатись, коли думки про гроші захоплюють її сутність, не залишаючи місця іншим думкам, не залишаючи місця для щастя, є зовсім ненормальною.

Час плине так швидко, що ми не помітимо, як щасливе та безтурботне дитинство залишиться позаду, а попереду нас уже чекає складне та важке доросле життя. Ми закінчимо середню школу, отримаємо професію у вищих навчальних закладах, підемо працювати.

І це якраз час створення своєї власної сім’ї. Якою вона буде, чи буду я в ній щасливим, чи зроблю щасливими своїх майбутніх дітей? Ці питання я ставлю перед собою уже зараз, намагаючись зазирнути в майбутнє, сподіваючись, що воно буде світлим.

Я помітив, що останнім часом, на жаль, все більше культивується ідеологія дорослого життя як суцільної кар’єри, постійне прагнення піднятись вище по соціальних сходинках. Уже в школі педагоги основний упор роблять на опрацювання, оволодіння науками, що допоможуть отримати гідну професію. Але, на жаль, вони абсолютно забувають про інші аспекти дорослого життя, адже нинішні школярі в майбутньому стануть не лише досвідченими професіоналами своєї справи, що, безумовно, дуже важливо, але й почнуть колись будувати власну сім’ю, стануть батьками.

Кохання — скільки чудових слів сказано про нього, скільки написано романів, поем, віршів! Мабуть, немає жодного письменника, поета, художника, музиканта, який би не оспівував це чарівне велике почуття! Тому що, певно, немає у світі людини, яка не пізнала б любові.

Так ніхто не кохав. Через тисячі літ

лиш приходить подібне кохання.

Це слова відомого українського поета Володимира Сосюри. Ми відчуваємо, яке сильне та піднесене почуття живе в цю мить у серці поета. Але не можу цілком погодитися — набагато частіше приходить подібне кохання — приходить до кожного з нас. Бо інакше не були б ці поетичні рядки так близькі кожному, не завмирало би серце закоханої людини так, мов сказав це автор саме про її кохання, не дивилися б ми тому, як зумів поет так точно відобразити наші почуття. І не за тисячу літ інший лірик, Максим Рильський писав:

Кохання… Найпрекрасніше, найсвітліше з людських почуттів, що підносить людину високо над землею, над її повсякденними проблемами, над її буттям. Кохання дарує людині крила. І ось вона вже не серед людей і їхніх турбот, вона живе в окремому тоншому світі; її думки, душа десь далеко від усього низького, її тіло підкоряється законам особливого виміру — виміру кохання. У цей час звучать найтонші струни її душі, вони оспівують життя з усіма його барвами, відтінками, тонкими переливами гам.

Кохання — це свято людського життя, це розквіт душевних сил, апогей емоцій. Це золотий час у житті людини, коли вона може піднятися на вищий естетичний рівень буття, коли можуть проявитися її найкращі риси характеру, відкритися якості, про які людина навіть не підозрювала до цього. Кохання спонукає до героїчних вчинків, до творчості. Воно робить людину кращою. І це дійсно свято. Свято для самої людини, її душі, свято для оточуючих, а насамперед — для коханої людини.

У сонячний літній день талановитий живописець Бэзил Холлуорд приймає у своїй майстерні старого друга лорда Генрі Уоттона — естета — епікурейця, «Принца Парадокса», по визначенню одного з персонажів. В останньому без праці впізнаються добре знайомі сучасникам риси Оскара Уайльда, йому автор роману «дарує» і переважне число своїх прославлених афоризмів. Захоплений новим задумом, Холлуорд із захопленням працює над портретом незвичайно гарного юнака, з яким недавно познайомився. Тому двадцять років; кличуть його Дориан Грій

Незабаром з’являється й натурщик, з інтересом, що вслухується в парадоксальні судження стомленого гедоніста; юна краса Дориана, що зачарувала Бэзила, не залишає байдужим і лорда Генрі. Але от портрет закінчений; присутні піднесені його досконалістю. Златокудрий, що обожнює все прекрасне й подобається сам собі Дориан мріє вголос: «Якби портрет мінявся, а я міг завжди залишатися таким, як є!» Розчулений Бэзил дарує портрет юнакові

Український народ споконвіку відрізнявся особливими душевними якостями. Найперша з них — надзвичайна гостинність. «Хлібом-сіллю» здавна зустрічали в Україні гостей, це символізувало особливе доброзичливе ставлення до них. Одразу саджали за стіл, частували найкращими стравами, гості в хаті ставали центральними особами.

Крізь віки прийшла до нас багата українська культура. Важко перелічити все те, що передали нам у спадщину наші пращури. Народ України по-своєму опанував абсолютно всі мистецькі галузі, переробив їх та надав особливого, притаманного лише йому колориту.

Перше знайомлення з культурою нашого народу відбувається ще в далекому дитинстві. Ніжна й любляча мати співає колискових пісень своєму немовляті, трішки пізніше розповідає йому невеличкі народні казочки, приказки й легенди.