Все для студента та школяра

У сонячний літній день талановитий живописець Бэзил Холлуорд приймає у своїй майстерні старого друга лорда Генрі Уоттона — естета — епікурейця, «Принца Парадокса», по визначенню одного з персонажів. В останньому без праці впізнаються добре знайомі сучасникам риси Оскара Уайльда, йому автор роману «дарує» і переважне число своїх прославлених афоризмів. Захоплений новим задумом, Холлуорд із захопленням працює над портретом незвичайно гарного юнака, з яким недавно познайомився. Тому двадцять років; кличуть його Дориан Грій

Незабаром з’являється й натурщик, з інтересом, що вслухується в парадоксальні судження стомленого гедоніста; юна краса Дориана, що зачарувала Бэзила, не залишає байдужим і лорда Генрі. Але от портрет закінчений; присутні піднесені його досконалістю. Златокудрий, що обожнює все прекрасне й подобається сам собі Дориан мріє вголос: «Якби портрет мінявся, а я міг завжди залишатися таким, як є!» Розчулений Бэзил дарує портрет юнакові

До видатних творів елліністичної пластики належить великий фриз вівтаря Зевса з Пергама у Державному музеї Берліна, що приваблює кожного року тисячі захоплених. «У Пергамі є великий мармуровий вівтар висотою 40 футів з величезними скульптурами, з битвою гігантів», — повідомляв римський письменник Ампелій при описанні чудес світу, але ця монументальна скульптура була сторіччями забута, після того як візантійські мешканці міста знесли у X сторіччі цей вівтар, щоб з його плит звести стіни проти мусульман.

Єлизавета Андріївна Протасова вирішується розлучитися з чоловіком, Федором Васильовичем, спосіб життя якого стає для неї нестерпний: Федя Протасов п’є, розтратив своє і жінчине стан. Мати Лізи схвалює її рішення, сестра Саша – категорично проти розлучення з таким дивним, хоча й зі слабкостями, людиною, як Федько. Мати вважає, що, отримавши розлучення, Ліза з’єднає свою долю з другом дитинства Віктором Михайловичем Кареніним. Ліза робить останню спробу повернути чоловіка і для цього посилає до нього Кареніна Той знаходить Протасова у циган, в товаристві кількох офіцерів. Слухаючи улюблені свої пісні «Канавела», «Година фатальною», «Не вечірня», Федя зауважує: «І навіщо може людина доходити до цього захоплення, а не можна продовжувати його?» Він відкидає прохання дружини повернутися в сім’ю.