Все для студента та школяра

У повісті «Вечір напередодні Івана Купала» М. В. Гоголь зобразив жахливу і водночас вабливу магію купальської ночі з її чарами, обрядами та несподіваними перетвореннями. Прагнучи отримати вогнецвіт папороті, Петро, герой повісті, йде на вбивство хлопчика. Але не приносить йому щастя багатство, яке він отримав ціною безневинної крові. Автор для свого твору використав існуюче народне повір’я про магічну силу папороті, зірваної у ніч на Івана Купала. Та у народі з давніх-давен живуть й інші прикмети, вірування, звички, пов’язані із цим святом. Ті чи інші з них неодноразово були описані, іноді трохи прикрашеними, багатьма українськими, російськими, білоруськими та іншими письменниками.

До видатних творів елліністичної пластики належить великий фриз вівтаря Зевса з Пергама у Державному музеї Берліна, що приваблює кожного року тисячі захоплених. «У Пергамі є великий мармуровий вівтар висотою 40 футів з величезними скульптурами, з битвою гігантів», — повідомляв римський письменник Ампелій при описанні чудес світу, але ця монументальна скульптура була сторіччями забута, після того як візантійські мешканці міста знесли у X сторіччі цей вівтар, щоб з його плит звести стіни проти мусульман.

Було у батька два сини. Коли діти виросли, він наказав їм взяти заступи і йти копати поле. Довго копали сини, але не могли зрозуміти, для чого вони це роблять. Запитали батька, навіщо їм копати і взагалі, для чого жити на світі. Він вислухав синів, показав на вершину величезної гори і сказав, що саме там сховане Золоте Зернятко Істини. Розповів також, що ніхто не знає, де воно: у глибині чи на поверхні. Хто знайде це Зернятко, зрозуміє, для чого людина живе, працює, споруджує будинки, думає про зірки. Закінчив батько розповідь і наказав синам шукати Золоте Зернятко.

Єлизавета Андріївна Протасова вирішується розлучитися з чоловіком, Федором Васильовичем, спосіб життя якого стає для неї нестерпний: Федя Протасов п’є, розтратив своє і жінчине стан. Мати Лізи схвалює її рішення, сестра Саша – категорично проти розлучення з таким дивним, хоча й зі слабкостями, людиною, як Федько. Мати вважає, що, отримавши розлучення, Ліза з’єднає свою долю з другом дитинства Віктором Михайловичем Кареніним. Ліза робить останню спробу повернути чоловіка і для цього посилає до нього Кареніна Той знаходить Протасова у циган, в товаристві кількох офіцерів. Слухаючи улюблені свої пісні «Канавела», «Година фатальною», «Не вечірня», Федя зауважує: «І навіщо може людина доходити до цього захоплення, а не можна продовжувати його?» Він відкидає прохання дружини повернутися в сім’ю.

М. М., немолодий світська людина, згадує історію, яка трапилась, коли йому було років двадцять п’ять. М. М. тоді подорожував без мети і без плану і на шляху своєму зупинився в тихому німецькому містечку 3. Один раз Н. М., прийшовши на студентську вечірку, познайомився в натовпі з двома росіянами – молодим художником, назвався Гагин, і його сестрою Анною, яку Гагин називав Асею. М. М. уникав росіян за кордоном, але новий знайомий йому сподобався відразу. Гагин запросив М. М. до себе додому, на квартиру, в якій вони з сестрою зупинилися. Н. Н. був зачарований своїми новими друзями. Ася спочатку дічілась М. М., але скоро вже сама заговорювала з ним. Настав вечір, прийшла пора їхати додому. Їдучи від Гагіна, М. М. відчув себе щасливим.