Все для студента та школяра

Дієприкметник - це особлива форма дієслова, що виражає ознаку предмета за дією і відповідає на запитання який? яка? яке?які? Наприклад: зроблений, працюючий.

Доконаний і недоконаний вид дієприкметників

Дієприкметники доконаного виду утворюються від дієслів доконаного виду: розквітлий (край) від розквітнути: що зробити?

Дієприкметники недоконаного виду творяться від дієслів недоконаного виду: палаючий (вогонь) від палати: що робити?

Дієприкметники бувають теперішнього і минулого часу. Форм майбутнього часу дієприкметники не мають: засинаючий (тепер. ч.), заснулий (мин. ч.).

Дієприкметники бувають активного і пасивного стану.

Дієприкметники активного стану вказують ознаку тієї істоти чи неістоти, яка сама виконує дію: вже завмираюче поле, ще не почорніле поле.

Активні дієприкметники творяться від основи теперішнього часу дієслів І і ІІ дієвідміни за допомогою суфіксів

у теперішньому часі – -уч-, -юч-; -ач-, -яч-;

у минулому часі – -л-.

!!!Примітка. Слова типу гримучий, скрипучий, летючий до дієприкметників не належать. Може здатися, що, скажімо, слово гримучий – це дієприкметник. Але дієслово гриміти належить до ІІ дієвідміни (гримлять). Отже, дієприкметник від нього матиме форму гримлячий (із суфіксом -яч-), а не гримучий. Слово гримучий – прикметник.

а) вказує на сталу, не зумовлену конкретною дією ознаку: ведуче колесо, дикоростучі тюльпани, стояча вода;

б) по-іншому утворений, зокрема має невластиві для дієприкметників суфікси: летючий (дієприкметник - летячий), кипучий (дієприкметник - киплячий), плакучий (дієприкметник - плачучий), загребущий, тямущий, пропащий;

в) хоч має суфікс -л(ий), але не має префікса, який вказує на доконаний вид: кислий (дієприкметник - скислий), стиглий (дієприкметник - достиглий), гнилий (дієприкметник - зігнилий), талий (дієприкметник - розталий);

г) має наголошений суфікс -éнн- або -áнн-: нескінчéнний, незбагнéнний, невблагáнний;

ґ) може мати інший наголос: печéна картопля, варéний рак.

Дієприкметники пасивного стану вказують на ознаку тієї істоти чи неістоти, яка зазнає на собі дію з боку іншої істоти чи неістоти: списаний учнем зошит, розбита на ділянки площа. Творяться від основи інфінітива перехідний дієслів за допомогою суфіксів -н-, -ен-, -т-.

На відміну від російської мови, в українській мові дієприкметники теперішнього часу вживаються рідко. Порівняйте: 

батько, який любить – любящий отец (рос.);

поїзд, що наближається – приближающийся поїзд (рос.).

В українській мові на відміну від російської всі дієприкметники на -ний пишуться завжди з одним Н: рубаний, показаний, віяний, пропонований, відстоюваний.