Главная » Статьи » Мова » Українська мова

У щастя людського два рівних є крила…

Хто тільки не намагався розгадати таємницю людського щастя! Своє розуміння щастя з давніх-давен пропонували нам філософи, вчені, намісники Бога на землі, сильні світу цього. Дехто навіть намагався розробити формулу щастя. Але, здається, від всіх цих теорій люди не стали жити краще, не стали щасливішими.

Проблема щастя хвилювала людство завжди. Не могли її залишити поза своєю увагою і митці, зокрема митці художнього слова, що у своїх творах прагнули висловити власне розуміння щастя, своє бачення щасливої людини. Так, розмірковуючи з цього приводу, Максим Рильський створив збірку «Троянди й виноград», у якій, зокрема в поезії «У щастя людського два рівних є крила….», в образах троянди і винограду розкрив своє бачення людського щастя, сенс людського життя:

У щастя людського два рівних є крила:

Троянди й виноград — красиве і корисне.

Неможливо не погодитися з таким розумінням щастя. Адже кожна людина має певні потреби, і для їх задоволення вона повинна працювати, виконувати обов’язки, покладені на неї суспільством. Кожна людина є реалістом, вона розуміє, що не може прожити без матеріальних благ, розмір яких безпосередньо залежить від її потреб. Це «корисна» сторона щастя. Але ж людина має душу, яка прагне прекрасного, яка теж має свої потреби — естетичного плану. Рідка людина у світі зможе на все життя відмовити собі в отриманні естетичної насолоди, якщо хоч раз мала нагоду взнати, що це таке. Але ж за все треба платити: за квиток у театр, оперу чи музей, за прочитання книги тощо. І тільки якщо в тебе є матеріальні можливості заплатити за це, ти збагатиш свій внутрішній світ, подаруєш йому зустріч з прекрасним. Ось воно — замкнене коло, коло щастя. Адже людина не може прожити ні без прекрасного, ні без корисного.

Звичайно, у кожної людини є своє розуміння щастя, кожен може додати до вищесказаного щось своє, свою вимогу, свій критерій, без якого він не буде вважати себе щасливим. Але заперечувати ці «два крила», мені здається, ніхто не буде.

Узагалі, на мою думку, немає єдиного виміру, у якому можна відчути щастя, виміряти його. Адже мало є людей, які скажуть, що вони щасливі в певну мить їхнього життя. Коли щастя приходить до нас, мало хто його відчуває, упізнає. Бо комусь для повного щастя не вистачало якогось слова, а комусь — погляду. Ми часто не знаємо, у чому наше щастя. Шукаємо його в одному місці, а знаходимо зовсім в іншому. А іноді воно проходить поруч з нами, а ми його не помічаємо, не усвідомлюємо, що це і є наше щастя. Розуміємо це тільки потім, з часом.

Мені здається, що людям необхідно навчитися відчувати себе щасливими, цінувати те, що в них є. І тоді щастя ніколи не пройде повз них, а якщо людина ще й усвідомить, що вона щаслива, що це її щастя, то це те, що називають повнотою почуття.

Отже, треба цінувати життя, цінувати кожну його мить, тільки так людина зможе відчути себе щасливою, погодитися з М. Рильським, який сказав:

Яке глибоке щастя — жить,

Буть гідним імені людини…

Категория: Українська мова | Добавил: 329 (27.03.2014)
Просмотров: 486 | Рейтинг: 0.0/0
Всего комментариев: 0
Имя *:
Email *:
Код *: