Главная » Статьи » Мова » Українська мова

Совість — найкращий порадник

Неможливо прожити життя і жодного разу не помилитися. Бо якщо порівняти життєвий шлях людини з дорогою, то він предстане не як рівне асфальтоване шосе, по обидва боки якого ростуть зелені дерева і радують око розмаїттям кольорів квіти. Життєвий шлях людини доречніше буде порівняти з дорогою, на якій повно ямок і пагорбків, різноманітних перешкод, роздоріж і глухих кутів.

Як же пройти свій життєвий шлях і не оступитися, як здолати всі ті перешкоди, що трапляються на ньому? Хто порадить? Кого послухатися? Адже хтось скаже, що ямку слід обійти, а інша людина — перескочити, хтось порадить, опинившись на роздоріжжі, піти ліворуч, а хтось буде наполягати, щоб іти праворуч. Як вийти з глухих кутів, а ще краще, як туди не заходити?

Я вважаю, що найкращим порадником у житті кожної людини є її власна совість. Можна слухати поради кого завгодно, можна прислухатися до думки багатьох людей, можна брати їхні поради до уваги, але чинити слід тільки так, як тобі підказує твоя совість, твоє сумління.

Совість людини — це все краще, що є в людині, на що вона здатна. Вона конденсує в собі найкращі якості та риси характеру людини, її внутрішній світ, філософію її життя, це своєрідний моральний образ людини, її безтілесний двійник, різниця тільки в тому, що він нездатний на низькі аморальні вчинки, що він живе тільки високими думками і почуттями. Тому якщо людина колись не послухає голосу своєї совісті, учинить наперекір її порадам, вона обов’язково, і це неминуче, про це пожалкує. А як же інакше? Піти наперекір совісті означає перекреслити в собі щось гарне, а ще — стати на шлях розладу із самим собою. А що може бути страшніше для людини, як не бути цільною особистістю, як зазнавати постійних сумнівів, нескінченних вагань, змінювати час від часу свою точку зору, свої думки, суперечити собі. Таку людину перестають поважати оточуючі, адже якщо вона сама в собі не впевнена, якщо її мучать постійні сумніви, то як же люди можуть бути в ній впевнені, як зможуть їй довіритися. Тому не можна ігнорувати голос совісті.

Людина повинна мати совість за кращого порадника. Навіть, коли, рідні їй люди вважають інакше, людина має чинити так, як підказує їй совість. Тому що в різних людей різні критерії оцінювання, різні етичні рівні, різні вимоги до самих себе. І те, що може дозволити собі хтось інший, точніше, що може дозволити йому його совість, може бути неприпустимим, наприклад, для мене. І що з того може бути, усі знають. Мабуть, недаремно кажуть, що муки совісті найстрашніші. Адже людина, по суті, займається самобичуванням .

Отже, прислухаймося до голосу своєї совісті, цвіту своєї душі, аби не мучитись потім.

Категория: Українська мова | Добавил: 329 (27.03.2014)
Просмотров: 251 | Рейтинг: 0.0/0
Всего комментариев: 0
Имя *:
Email *:
Код *: