Главная » Статьи » Література » Українська література

Значеннєві й ритмічні контрасти поеми Олександра Блоку «Дванадцять» — Блок Олександр

Крім розділових знаків, інтонації, з якої ми прочитаємо ту або іншу пропозицію, велике значення для правильного осмислення й необхідного сприйняття вірша, тексту, словосполучення мають значеннєві й ритмічні контрасти. Причому й ті й інші можуть містити в собі интертекстуальные зв’язку з іншими великими добутками. Значеннєві й ритмічні контрасти не тільки прикрашають добуток мудрими, а може, і простими словосполученнями, але й створюють настрій літературного утвору, а також допомагають нам довідатися задум автора, підтекст добутку. Значеннєві й ритмічні контрасти мають дуже велике значення в поемі Блоку «Дванадцять». І крім того, що вони визначають склад поеми, характер тої або іншої строфи, значеннєві й ритмічні контрасти розкривають нам щире значення того або іншого рядка. Для того щоб мої вищеописані припущення не здалися награним фарсом або грубими лестощами на адресу поеми Блоку «Дванадцять», підкріплюю їхніми фактами, з яких можуть випливати найпростіші умовиводи, що приводять нас до того, що було сказано на самому початку мого твору

У поемі Блоку 12 глав, кожна з яких по — своєму неповторна й має свою ритміку, не говорячи вже про значеннєві контрасти. Найперша глава написана раешным стилем, що дуже нагадує нам театр, де навіть проза говориться, як вірш. «Чорний вечір», «Під сніжком — льодок. Слизько, важко…» — ці словосполучення відразу змушують нашу душу скулитися 6т холоду й настроїтися зовсім не на світле майбутнє. «Вітер хльосткий! Не відстає й мороз!» Вітер — бура життя, мороз — лід душі. Або, сказати простіше, проблеми, лиха жорстокого життя не залишають нас. Продажна чистота, не можна не помітити сатиричний обіг: «Товариш піп». Крім того, через пару строф у значеннєві контрасти не забудемо включити «Вітер веселий. І зол, і радий». падіння, Що Не Припиняється, перехожих, може, через всемогутній у поемі «Дванадцять» вітру, а може, через лід, створює враження лялькового театру, де до кожного прив’язана своя мотузочка, і хтось один недбало смикає за ці мотузочки

«Чорне, чорне небо. Злість, смутна злість кипить у груди… Чорна злість, свята злість. Товариш! Дивися. В обоє!» Якщо постаратися осмислити ці рядки, то можна зробити такий умовивід, що дивитися — те доводиться в «чорне небо». Отже, перший розділ, наповнений неміряною кількістю значеннєвих контрастів, написана раешным стилем, створила в нас гнітючий настрій, а також асоціації з лиховісним ляльковим театром. Може, саме це задумав показати нам автор?

Другий розділ написаний ямбом — веселою простою віршованою формою, нам знову ж зустрічається той же вітер, і загострює увагу число 12, що не тільки є відбиттям змісту назви поеми, але й змушує нас згадати, що були ще 12 апостолів, що досить немаловажно. «Вогню, вогню, вогню». Вогонь — нищівна сила, це не багаття, размораживающий лід душі. «На спину б треба бубновий туз!» Як відомо, туз на одязі ув’язнених. І в той же час «воля… без хреста…», «холодно, товариші, холодно» — интертекст до «у ногу, товариші, у ногу». І знову вогні… Такий каламбур «революційний тримаєте крок!», де не зрозумієш, який крок і як його тримати, неодмінно віднесемо до значеннєвих контрастів

У другому розділі непомітно автор піднімає нам настрій, нехай навіть за допомогою простої віршованої форми, на відміну від важкого раешного стилю. Третій розділ дуже схожий на частівки й пісні. « Горі — Гірке, солодке життя!», «світова пожежа в крові». От, мабуть, ці рядки неодмінно ставляться до значеннєвих контрастів. Незважаючи на те що читається третій розділ весело, начебто частівками співається, нас не залишає почуття неминучого болю, ваги, льоду, причому Блок знову нагадує нам про всенищівну пожежу, що розгорівся з маленьких вогників

Четвертий розділ написаний раешным стилем, тобто знову відбувається зміна настрою. Але слова в цій главі більше «легені», більше веселі. До значеннєвих контрастів можна віднести: « Катьку — Дурку обіймає, заговорює…», «ах ти, Катя, моя Катя, толстоморденькая…» І не треба мати високий інтелект, щоб догадатися, що Катька — Те — Русь наша

П’ята глава являє собою «жорстокий романс», але відразу ми зауважуємо танечну: «Эх, эх, попляши! Боляче ніжки гарні!» І знову ж у значеннєві контрасти записуємо: «Гетры сірі носила. Шоколад Міньйон жерла, З юнкерьем гуляти ходила, Із солдатнею тепер пішла?» Цей чотиривірш показало нам, що було й що зараз, а виявилося, що було адже краще… «Эх, эх, згріши! Буде легше для душі!» — начебто призиває нечиста сила, адже зараз погано… П’ята глава, де чотиривірша нагадують «жорстокий романс», але в той же час до нього приписана танечна приспівка, представляється нам як майданний романс

Шоста глава заснована на звуконаслідуванні, що римуються слова в якій настільки дзвінкі й різні, що часом, як кинджал, пронизують свідомість. У цій же главі вмирає Катька, що є интертекстуальной зв’язком з віршем Пушкіна «Осінь», що складається з 12 строф і в шостий знамените порівняння осіни з умираючою дівчиною. Але крім цього не забудемо, що Катька — Росія. Крім « Тах — Тах — Тах! Вскрутился до неба сніжний порох!» до значеннєвих контрастів у цій главі віднесемо повторюване (без 8 — й глави) «Революцьонный тримаєте крок! Невгамовний не дрімає ворог!»

Сьома глава повертає нас до танечного, частушечному ритму. Повторюється число 12, і виходить каламбур (з огляду на, що 12 апостолів) — 12 апостолів з рушничками, хоча дуже схоже на раніше (і завжди) уживане «Русь» і «без хреста». «Лише в бідного вбивці Не видать зовсім особи… Замотав хустку на шиї — Не оправиться ніяк…» Із цих рядків, які, безумовно, є значеннєвим контрастом, можна зробити висновок, що на душі не легше, коли згрішиш, та й хустка на шиї — не чи мотузка? Далі Петька розповідає, через що він засмучений, і мені здається, що автор, представивши нам це визнання в частушечном веселому ритмі, просто показав, як обсміяли його почуття. І Петька сховав їх подалі. Але ж у ляльки таких почуттів немає…

Восьма глава також написана частівками. І на самому початку ми натрапляємо на значеннєвий контракт. « Горі — Гірке! Нудьга нудна, Смертна!» «Уже я семячки Полущу, полущу… Уже я ножичком Полосну, полосну!..» Блок за допомогою частушечного ритму й значеннєвого контрасту створив у нас враження, що вбити, як насіннячка полущити, але ж убити — це великий гріх

Дев’ята глава написана як «жорстокий романс». Крім того, у ній є й интертекстуальные зв’язку із творами Ґете «Фауст» і «Старий пес». Ритміка маршу («Вихри ворожі, здійміться над нами…») є присутнім у десятому розділі: «Уперед, уперед, уперед, Робочий народ!» Крім того, тут же використовується значеннєвий контраст, усюди вживана, з’їжджена, стерта рима «кров — любов». «…Сніг лійкою завився. Сніг столбушкой піднявся…» «Крок тримай революцьонный! Близький ворог невгамовний!» Якщо якось сполучити ці рядки, то вийде, що ворог ховається в сніжних стовпах, саме там, де ховається нечиста сила

Одинадцята глава написана в стилі маршу, що робить ще твердіше слова, і без того тверді. У той же час автор як би насміхається над що йдуть. «…И йдуть без ім’я святого Всі дванадцять удалину… Їх винтовочки сталеві На незримого ворога… У перевулички глухі, Де одна порошить пурга…» Він показує нам, що ворога — те ніякого й немає. «…И хуртовина порошить їм в очі Дні й ночі Безперервно…», де була нечиста сила, а простіше говорячи, нечиста сила з розуму їх звелася

Дванадцята, остання глава написана хореєм, і (ще із глави 11) 12 чоловік зійшли з розуму. «Удалину йдуть державним кроком. — Хто ще там? Виходи! Це вітер із червоним прапором Розігрався спереду…» Це і є масова галюцинація. Значеннєвий контраст «…удалину йдуть державним кроком» є интертекстуально пов’язаним із твором Пушкіна «Біси». Виходячи із цього, можна сказати, що біси йдуть за Росією, і Христос очолює «…у білому віночку із троянд» (атрибут Диониса) цей хід, схоже на свято Диониса, де неодмінно з’являється кров, а там, де кров, там і смерть

Отже, роблячи висновки з вищесказаного, можна сказати, що значеннєві й ритмічні контрасти мають дуже велике значення в поемі Блоку «Дванадцять», крім того, що надають свій характер кожній строфі, кожній главі добутку, ще й будучи невід’ємною частиною поеми, допомагають зрозуміти нам зміст добутку

Категория: Українська література | Добавил: 329 (27.03.2014)
Просмотров: 313 | Рейтинг: 0.0/0
Всего комментариев: 0
Имя *:
Email *:
Код *: