Все для студента та школяра

Боротьба з міщанством займала велике місце у творчості різних поетів і письменників початку ХХ в. Всі вони розуміли, що таке явище, як міщанство, губительно для суспільства, гальмує й заважає його розвитку

Одним з поетів, що устремили «відточені піки» своєї сатири на боротьбу із цим паразитуючим класом, був В. В. Маяковський. Самим яскравим антиміщанським добутком стала п’єса «Клоп», написана в 1929 р. на прохання В. Э. Мейерхольда. Але задум цієї п’єси, за словами Маяковського, дозрів у нього набагато раніше, і «Клоп» з’явився як би «театральною варіацією» безлічі плакатів і агіток, намальованих поетом задовго до написання п’єси

У центрі «Клопа» — молодий робітник Присыпкин, що «із тріском» відривається від свого класу. Він опошляє морально — соціальні поняття й ідеї, що ще недавно мали для нього справжній, справжній зміст. Присыпкин — це дурна, самозакохана людина, «колишній партієць, нині наречений». Він збирається женитися на представниці «чарівного капіталу», Эльзевире Ренесанс, пояснюючи це одруження тим, що власним благоустроєм він весь клас підніме

Присыпкин гордовито, «з почуттям класового достоїнства» цілує свою наречену, велично вручаючи їй свою пролетарську особу. Чисту любов, працю, духовний розвиток Присыпкин проміняв на сите животіння за рахунок сімейки Ренесанс. Прізвище свою Присыпкин міняє на Скрипкін, уважаючи її милозвучніше й солідніше, більше належної його теперішньому положенню. Міщанське животіння головного героя Маяковський малює на тлі загальної атмосфери «радянської мішанини». Згадаємо хоча б початок першої дії, де лунають вуличні лементи рознощиків ґудзиків, ляльок, абажурів, оселедців і всякого іншого дріб’язку, які опошляють звичні подання про політика, історію й культуру

У другій частині п’єси драматург переносить головного героя з 1929 р. на п’ятдесят років уперед. Потрапивши в майбутнє, міщанин Присыпкин виявляється ще огидніше, брудніше, ніж був у першій частині. Маяковський, викриваючи головного героя, використовує такі художні засоби, як фантастика, гротеск, карикатура

Перенос дії на піввіку вперед є своєрідною перевіркою часом Присыпкина. Маяковський судить міщанство судом історії. Комуністичне майбутнє, що драматург уважав історичною закономірністю, не приймає у своє суспільство таких, як Присыпкин. Тільки люди праці мають право називатися людьми, а паразитуюче міщанство виявляє свою подібність із найпростішими видами паразитів — комах і попадає взоосад.

Картини майбутнього й мотив перетворення головного героя в « клопуса — нормалиса» важливі в п’єсі. Вони допомагають викрити головного героя. Маяковський немов через збільшувальне скло показує нам реальну сутність Присыпкина — Міщанина, його зіпсовані смаки, звички, поводження

Головний герой, ведучи паразитуючий спосіб життя, гальмує розвиток суспільства. Це (ще в першій частині п’єси) розуміє навіть слюсар, що, взявши за шиворот Присыпкина, викидає його з гуртожитку. Та й сам головний герой себе викриває: «…Я проти цього міщанського побуту — канарок і іншого… Я людина з великими запитами… Я дзеркальною шафою цікавлюся…»

Високе людське призначення Присыпкин проміняв на паразитуюче міщанське існування, світле почуття любові — на сите черево, працю — на дозвільне байдикування. На зле осміяння цього й була спрямована сатира Маяковського, що завершив бичування Присыпкина повним його вигнанням із суспільства