Роман (18 34 — 18 35)
Головні події відбуваються в пансіоні «мамаши» Воке. Наприкінці листопада 1819 р. тут знаходиться сім постійних «нахлібників»: на другому поверсі — юна панянка Вікторина Тайфер з далекою родичкою мадам Кутюр; на третьому — відставний чиновник Пуаре й загадковий пан середнього років по ім’ю Вотрен; на четвертому — стара діва мадемуазель Мишоно, що була хліботорговець Горио й студент Эжен де Растиньяк, що приїхав у Париж з Ангулема. Всі мешканці дружно нехтують папашу Горио, якого ніколи йменували «паном»: оселившись у пані Воке в 1813 р., він зайняв кращу кімнату на другому поверсі — тоді в нього явно водилися деньжата, і господарка набула надію покінчити зі своїм овдовілим існуванням. Вона навіть увійшла в деякі витрати на спільне харчування, але «вермишельщик» не оцінив її зусиль. Розчарована мамаша Воке стала косо на нього поглядати, і він повністю виправдав дурні очікування: через два роки з’їхав на третій поверх і перестав палити взимку. Про причину такого падіння зіркі слуги й мешканці догадалися дуже незабаром: до папаше Горио зрідка заходили тайкома чарівні молоді дами — очевидно, старий розпусник промотував стан на коханок. Правда, він намагався видати їх за своїх дочок — нерозумна неправда, що усіх тільки побавила. До кінця третього року Горио перебрався на четвертий поверх і став ходити в обносках. Тим часом розміряне життя будинку Воке починає мінятися. Молодий Растиньяк, сп’янений блиском Парижа, вирішує проникнути у вище світло. Із всієї багатої рідні Эжен може розраховувати лише на віконтесу де Босеан. Пославши їй рекомендаційний лист своєї старої тіточки, він одержує запрошення на бал. Юнак жадає зблизитися з якою — небудь знатною дамою, і увага його залучає блискуча графиня Анастази де Ресто. Наступного дня він розповідає про неї своїм співтрапезникам за сніданком, і довідається дивні речі: виявляється, старий Горио знаком із графинею й, за словами Вотрена, недавно оплатив її прострочені векселі лихвареві Гобсеку. Із цього дня Вотрен починає пильно стежити за всіма діями парубка. Перша спроба зав’язати світське знайомство обертається для Растиньяка приниженням: він з’явився до графині пішки, викликавши презирливі усмішки слуг, не зумів відразу знайти вітальню, а господарка будинку ясно дала йому зрозуміти, що хоче залишитися наодинці із графом Максимом де Трай. Розлютований Растиньяк переймається дикою ненавистю до зарозумілого красеня й клянеться восторжествувати над ним. На довершення всіх лих, Эжен робить помилку, згадавши ім’я папаши Горио, якого випадково побачив у дворі графського будинку. Пригноблений юнак відправляється з візитом до віконтеси де Босеан, але вибирає для цього самий невідповідний момент: його кузину чекає важкий удар — маркіз д’ажуда — пинто, якого вона жагуче любить, має намір розстатися з нею заради вигідного одруження. Герцогиня де Ланже із задоволенням повідомляє цю новину своїй «кращій подрузі». Віконтеса квапливо міняє тему розмови, і що мучила Растиньяка загадка негайно дозволяється: Анастази де Ресто в дівоцтві носила прізвище Горио. У цієї жалюгідної людини є й друга дочка, Дельфіна — дружина банкіра де Нусингена. Обидві красуні фактично відреклися від старого батька, що віддав їм усе. Віконтеса радить Растиньяку скористатися суперництвом двох сестер: на відміну від графині Анастази баронесу Дельфінові не приймають у вищому світлі — за запрошення в будинок віконтеси де Босеан ця жінка вилиже весь бруд на прилягаючих вулицях. Повернувшись у пансіон, Растиньяк повідомляє, що відтепер бере папашу Горио під свій захист. Він пише лист рідним, благаючи надіслати йому тисячу двісті франків — це майже непосильний тягар для сім’ї, але юному честолюбцеві необхідно обзавестися модним гардеробом. Вотрен, що розгадав задуми Растиньяка, пропонує парубкові звернути увагу на Вікторину Тайфер. Дівчина животіє в пансіоні, тому що її не бажає знати батько — найбагатший банкір. У неї є брат: досить забрати його зі сцени, щоб ситуація перемінилася — Вікторина стане єдиною спадкоємицею. Усунення молодого Тайфера Вотрен бере на себе, а Растиньяк повинен буде заплатити йому двісті тисяч — суща дрібниця в порівнянні з мільйонним приданим. Юнак змушений визнати, що ця страшна людина в грубій формі сказав те ж саме, що говорила віконтеса де Босеан. Інстинктивно почуваючи небезпеку угоди з Вотреном, він вирішує домогтися прихильності Дельфіни де Нусинген. У цьому йому всіляко допомагає папаша Горио, що ненавидить обох зятів і винить їх у нещастях своїх дочок. Эжен зна
|